Тиждень хімії в школі

Відділ освіти

Дунаєвецької районної державної адміністрації

              Тиждень

ХІМІЇ

                               в школі

7-11 КЛАСИ

ЗЕЛЕНЧЕ

2014

Уп.: Шендибило. Т. В. – вчитель хімії та біології Зеленченської ЗОШ І-ІІІ ст.

Шендибило Т. В.

Посібник (Тиждень хімії в школі 7-11 класи) – Зеленче, 2014. – 60 с.

Посібник містить методичні рекомендації та матеріали щодо проведення тижня хімії в школі.

Цей посібник призначений для вчителів хімії загальноосвітніх навчальних закладів.

Передмова

Хімія – наше життя, наше майбутнє

Хімія – наука, що розкриває таємниці розмаїтого і загадкового навколишнього світу. Зародки хімії виникли ще з часів появи розумної людини. Оскільки людина завжди так чи інакше мала справу з хімічними речовинами, то її перші експерименти з вогнем, дубленням шкір, приготуванням їжі можна назвати зачатками практичної хімії. Поступово практичні знання накопичувалися, і на самому початку розвитку цивілізації люди вміли готувати деякі фарби, емалі, ліки і отрути.

Тиждень хімії – це свято творчого нестандартного підходу до навчання та виховання учнів. Адже саме під час проведення тижня хімії учителеві дається ще одна можливість розкривати в учнів науковий інтерес до хімії, бажання її пізнавати. Крім того, до підготовки та проведення тижня хімії необхідно залучати учнів. Це буде сприяти розширенню кругозору учнів, виховувати почуття власної необхідності та почуття відповідальності.

Нехай цей посібник стане помічником у підготовці та проведені різноманітних заходів предметного тижня, присвяченого хімії. Ці ж матеріали можна використати на уроках хімії та в позакласній роботі.

ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ТИЖНЯ ХІМІЇ

До підготовки та проведення різноманітних заходів предметного тижня, присвяченого хімії висуваються такі вимоги:

1)                                 Виконуватися триєдина мета – освітня, розвиваюча та виховна.

2)                                 Бути добре структурованим та продуманим. Тиждень хімії немає проходити хаотично та безладно. Всі заходи мають бути добре продуманими, мати логічну послідовність та інше.

3)                                 Задіяти такі компоненти, як

-                    практичний компонент припускає здійснення школярами якихось практичних дій. Наприклад: проведення дослідів, виготовлення стінгазет тощо. Вимагає наявності матеріальної бази.

-                    теоретичний компонент припускає розширення хімічних знань, освітнє збагачення учнів. Наприклад: зустрічі з фахівцями (хіміками, медиками), участь в конференціях, диспутах, екскурсіях тощо.

-                    ігровий та конкурсний компонент припускає задіяння в проведені заходів і тих учнів, які не проявляють цікавості до хімії, а для справжніх любителів надає можливість випробувати свої сили, або показати свої можливості беручи участь в їхньому створені та проведені.  Сюди відносять такі заходи, як конкурси, вікторини, театралізовані дійства та інше.

Плануючи предметний тиждень, учитель має оцінити свої сили, з’ясувати, яку підтримку він отримає від школярів і колег по роботі та тільки після цього скласти план заходів, що проводитимуться. Потрібно також враховувати, що багато чого залежатиме від конкретних можливостей школи, шкільних традицій, наявності матеріально-технічної бази, зв’язків школи з вузами та навіть адміністративно-територіального положення школи. Але у будь-якому випадку тиждень хімії має бути святом, як для учасників так і для організаторів.

ДЕЯКІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ТИЖНЯ ХІМІЇ В ШКОЛІ

Тиждень хімії може включати різноманітні конкурси та вікторини, турніри та диспути, конференції та семінари, дискусії, лекції та бесіди, випуск стіннівок, виставок, шкільні свята та вечори, театралізовані вистави та рольові ігри, перегляд відеофільмів, проведення дослідів та екскурсій, запрошення науковців та інших цікавих людей і т.д.

Плануючи предметний тиждень можна кожний день присвятити заходам певного характеру. Наприклад:

План проведення тижня хімії

Понеділок

1.Відкриття та оголошення програми тижня хімії (загальношкільна лінійка).

2. Проведення конкурсу «День хімічних кросвордів» (7-11 класи).

Вівторок

1.Знайомтеся з хімією (для 5-6-х класів). Подорож  до країни «Хімляндії» (проведення цікавих дослідів під час перерв).

Середа

1. Вікторина «Взаємозв’язки хімії з іншими науками» (5-11 класи)

2. Диспут «Хімія – зло чи добро?» (9-11 класи).

Четвер

1.    Конкурс стіннівок «Цікава хімія» (7-11 класи)

2.    Конференція «Видатні жінки-хіміки» (10-11 класи)

П'ятниця

1.    Посвячення учнів 7 класу в «Юні хіміки» (7-8 класи).

2.    Проведення хімічного вечора для учнів 9-11 класів

3.    Підбиття підсумків тижня хімії. 

ЦІКАВІ ДОСЛІДИ

Для свідомого засвоєння знань теорія має поєднуватися з експериментом. Адже саме експеримент має задовольняти природну допитливість і дослідницький інтерес учнів. Саме експеримент має на меті активізовувати мислення, навчати учнів самостійно аналізувати досліди та робити самостійні висновки, розвивати здатність самостійно виконувати поставлені завдання. Проведення експериментів не тільки розвиває інтелектуальні та дослідницькі здібності, але й виховує в учнів відповідальність, здатність доводити роботу до кінця, стимулюють урівноваженість та зосередженість. Для досягнення результату хімічний експеримент має бути методично грамотно розробленим, матеріально-технічно забезпеченим (реактиви, посуд, прилади, обладнання і т.д.), виконуватися чітко з дотриманням інструкції та вимог техніки безпеки.

Тиждень хімії – час для проведення експериментів, особливо якщо експериментальні завдання ретельно сплановані та розроблені, а використовувані матеріали безпечні та доступні. Особливу увагу слід надавати яскравим ефектним дослідам або тим, які можуть бути застосовані в повсякденному житті.

Рекомендації до підготовки та проведення дослідів:

-                Репетиція досліду. При проведені досліду, яким би «простим і легким» він не здався, його слід обов’язково проробити попередньо.

-                Послідовність проведення дослідів. Необхідно розробити програму демонстрування дослідів. Слід розрахувати тривалість кожного досліду, затрати часу на його підготовку та прибирання місця демонстрації. Крім того, у порядку демонстрації дослідів треба дотримуватися логіки

-                Залучення учнів. Для демонстрування досліду доцільно залучати самих учнів і пояснення до них також мають давати учні.

-                Чітке розподілення обов’язків. Кількість учнів для демонстрації досліду не повинна перевищувати 3-4 особи, а найкраще коли 2, інакше важко буде забезпечити чітке виконання.

-                Правильне демонстрування дослідів. При виконані дослідів необхідно стежити, щоб їх було добре видно глядачам. Дослід слід проводити на передній частині стола, а місце проведення досліду можна додатково підсвічувати. Найкраще демонструвати досліди на фоні білого аркуша паперу, або на чорному, якщо це рідини та осади білого кольору.

Особливу увагу слід звернути на додержання правил техніки безпеки. Досліди мають бути цілком безпечні. Учні, які проводять дослід мають добре знати та виконуватися правила техніки безпеки.

Також необхідно подбати про стандартні засоби пожежогасіння (вогнегасник, відро з водою, з піском тощо.)

СТІННІВКИ

Стінгазети можуть містити цікаву та корисну інформацію з області знань хімії та суміжних наук. У змісті можуть міститися вірші, кросворди, загадки, досліди, фотознімки, залежно від тематики. Стінгазети можуть створюватися учнями класу спільно або виготовлятися індивідуально.

При проведені конкурсу стінгазет слід чітко зазначати вимоги.

Вимоги до оформлення стінгазет можуть бути такими:

1. Газети виконуються на аркуші ватману.

2. Газета повинна мати назву

3. До газети добирається девіз ( крилата фраза, вислів відомого хіміка, що відбивають зміст газети)

4. Газета повинна бути художньо оформлена.

Зміст газети може включати:

-        історичні довідки;

-        цікаві факти;

-        цікаві завдання;

-        опис дослідів;

-        ілюстрації та інше.

Крім того можна провести конкурси на «Найкраще художнє оформлення», «найцікавіший кросворд» тощо.

Вимоги до стінгазети та зміст можуть варіювати залежно від тематики.

Теми для стінгазет можуть бути різноманітними, наприклад: «Перспективи хімії ХХІ ст..», «Хімія у нашому житті», «Чому я маю вивчати хімію», також стінгазети можуть бути приурочені до ювілею видатних хіміків, тощо.

КОНФЕРЕНЦІЇ, СЕМІНАРИ, УСНІ ЖУРНАЛИ, ДИСПУТИ ТА ДИСКУСІЇ

Проведення конференцій, семінарів, усних журналів, диспутів та дискусій спрямоване не тільки на розширення знань, розвиток інтересу до предмету, але й на формування в учнів культури ведення дискусії, толерантності до думки іншої людини, розвитку мовлення, освоєння наукової термінології. Важливо познайомити учнів з правилами проведення конференцій, семінарів, усних журналів, диспутів та дискусій, пояснити як повинен поводитися ведучий, доповідач, слухачі. Також важливо згадати правила для того, хто говорить, і того, хто слухає. Тиждень хімії надає можливість учням побути поважним доповідачем, опонентом, ведучим конференції або дискусії, рецензентом, уважним слухачем.

Залучити учнів до нових форм спілкування, що використовуються в науковому середовищі – одне з головних розвиваючих завдань цих заходів в тижні хімії.

КОНКУРСИ, ВІКТОРИНИ, ШКІЛЬНІ СВЯТА ТА ВЕЧОРИ

Предметний тиждень не може обійтися без проведення конкурсів, вікторин та шкільних вечорів. Конкурси можуть бути різноманітні за своєю метою, тематикою, кількістю задіяних осіб. Конкурси можуть бути складовими інших заходів.

Вікторини можуть охоплювати як всю хімію так і бути тематичними. Це ігрова і розвиваюча форма діяльності, яка складається з коротких запитань і не вимагає довгих розгорнутих відповідей. Вона активізує розумову діяльність учнів та дає можливість перевірити знання.

Серед усіх заходів, які проводяться протягом предметних тижнів, найбільше часу на підготовку та проведення потребує організація загальношкільних хімічних свят та вечорів. Проведенню кожного вечора передує велика підготовча робота. Розробляється програма вечора, ставиться мета, розподіляються ролі та розраховується час, вибираються учасники, готуються вікторини, ігри, кросворди, повідомлення, фільми, художнє оформлення залу та інше.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ТИЖНЯ ХІМІЇ

				К
				Р
				О
			С
				В
				О
				Р
				Д
				И

Кросворд "Прості речовини. Хімічні реакції"

						7
		3
1				5			8
9	2		4		6

По горизонталі (ключове слово): Хімічний елемент, найлегший газ, що у сполуці з Оксигеном утворює воду.

По вертикалі:

1. Найпоширеніший елемент на поверхні земної кулі.

2. Окисно-відновний процес, при якому відбувається приєднання електронів.

3. Італійський учений, автор газового закону.

4. Хімічні реакції, під час яких з однієї складної речовини утворюється кілька нових речовин.

5. Речовина, завдяки якій відбувається реакція відновлення.

6. Реакція, що супроводжується з виділенням світла й тепла.

7. Реакції, під час яких з кількох речовин утворюється одна нова речовина.

8. Безбарвний газ без смаку й запаху, що за його участю відбуваються важливі явища, як дихання живих істот і горіння.

Кросворд «Значення  хімії  у  повсякденному  житті»

Слово  у  виділеному  рядку  ти  прочитаєш,  коли  загад  цей  вірно  відгадаєш.

1.    Речі  побутової  хімії.

2.    Волокно,  що  набуває  негативного  заряду.

3.    Продукція побутової хімії, що змінює колір волосся.

4.    Добавки  до  порошку,  яким  можна  відіпрати  кров.

5.    Місце, де можна  познайомитися з рекомендаціями, щодо використання  мийного  засобу.

6.    Мийний  засіб.

7.    Група  засобів  побутової  хімії.

8.    Домішки  до паст  для  чищення  посуду.

9.    Волокно,  що  набуває  позитивного  заряду.

10.           Хімія,  що  є  самостійною  галуззю  промисловості.

11.           –

12.           Продукція  побутової  хімії.

13.           Мийний  засіб.

14.           Мийний  засіб.

15.           Засоби:  порошки,  пасти  …

16.           Група  найкращих  клеїв.

17.           Група  волокон  здатних  електризуватися.

18.           Речовина,  що  не  відмивається  водою.

19.           Вода,  яка  руйнує  ферменти.

20.           Речовини,  що  запобігають  електризації  волокон.

21.           Часточки  нерозчинних  речовин,  які  змочуються  водою.

Кросворд «Спирти»

Слово  у  виділеному  рядку  ти  прочитаєш,  якщо  загад  цей вірно  розгадаєш.

1.       Речовина  формула  якої  С₂Н₅ОН.

2.       ЇЇ  спричиняє  вживання  10 мл  метанолу.

3.       Для  його  добування  спирти  є  вихідною  речовиною.

4.                До них  відносять  спирти  за  біологічною  дією  на  організми.

5.                Так  називалася  «вода»  добута  перегонкою  вина  у  VІІІ  ст..

6.           25 мл  його  викликають  смерть.

7.           Назва – синонім  етилового  спирту.

8.           Стан,  який  викликає  вживання  незначних  доз  етанолу.

9.           Група  речовин,  до  якої  відносять  спирти  за  їх  фізичною  властивістю.

10.          Її  може  викликати  надмірне  вживання  алкоголю.

Кросворди «Чи знаєш ти хімію?»

                            

1.     Автор  закону  об’ємних  відношень  газів.

2.     Клас  неорганічних  речовин.

3.     Найменша  частинка  речовини,  що  зберігає  її  властивості.

4.     Клас  неорганічних  речовин.

5.     Солі  нітратної  кислоти.

6.     Хімічний  елемент.

7.     Клас  неорганічних  речовин.

8.     Алотропна  видозміна  кисню.

9.     Клас  органічних  речовин.

                          

1.     Одиниця  кількості  речовини.

2.     Негативно  заряджена  частинка  атома.

3.     Позитивно  заряджена  частинка  ядра  атома.

4.     Гомолог  метану.

5.     Алкен.

6.     f – елементи.

7.     Молярний  ____.

8.     Ім’я  вченого,  який  відродив  вчення  про  атоми.

9.     Речовина  складу  СаСО₃.

По горизонталі:

2. Насичені вуглеводні, які використовують для виробництва свічок.

4.           Біла, м'яка вапнякова осадова порода (щодня допомагає отримувати гарні оцінки біля дошки).

5.           Густа, масляниста речовина, яка міститься в надрах земної кори, чорного або коричневого кольору, не змішується з водою.

6.           Липка речовина, яку використовують для з'єднування чого-небудь.

8. Якщо взяти залізне осердя, обмотати його дротом і підключити його до напруги, що з цього вийде?

12. Твердий прозорий матеріал, який виготовляється з природних матеріалів, що містять Силіцій.

14.    Газ,   який   утворюється   у   верхніх   шарах   атмосфери внаслідок поглинання киснем ультрафіолетового випромінювання сонця.

15.    Газ без запаху  і кольору, незамінний для дихання та горіння.

16.  Хімічний   елемент,   використовується   у   виробництві добрив.

18.   Негативно  заряджені елементарні частинки, які обертаються навколо ядра атома.

19.  Безбарвний газ з  різким запахом,  використовується у виробництві азотної кислоти та штучних добрив (водний розчин - нашатирний спирт).

20.  Процес "дихання" рослин.

21. Одна з  наук про  природу,  яка займається  вивченням структури та складу різноманітних речовин, змін, які можуть з ними відбуватися, та явищ, які мають місце під час цих процесів.

22.   Взаємодія металу з речовинами навколишнього середовища (в результаті утворюється іржа).

По вертикалі:

I.  Кристалічна речовина сірого або чорного кольору з металічним блиском, є необхідною для виготовлення олівців.

3.           Наука, що вивчає природні явища, які відбуваються в матеріальному світі, фізичні властивості тіл.

4.           Рідини,  кислі на смак,  змінюють  колір  індикатора на червоний.

6.       Складові частини чого-небудь.

7.  Найтвердіший   мінерал   і   найдорожчий   дорогоцінний камінь.

9. Процес пароутворення, який відбувається в усьому об'ємі рідини за певної температури.

10.       Учений, який сформулював три основні закони динаміки (Ісаак...).

I1.       Найпоширеніша рідина на Землі.
13. Процес віддачі електронів.

17.       Текст, у якому вчені формулюють підсумки своїх дослідів та спостережень.

19. Найменша частинка хімічного елемента, що складається з ядра та електронів з різним зарядом.

ПОДОРОЖ ДО КРАЇНИ «ХІМЛЯНДІЇ»

Хімію вивчай охоче –

І в халепу ти не вскочиш.

Будеш знать про неї все –

Вона користь принесе.

Дослід 1. Виділення кофеїну з чаю.

Матеріали та обладнання: чорний листовий чай, магній оксид, концентрована нітратна кислота, фарфорова чашка, чашка Петрі, спиртівка, штатив, ложка, лупа, піпетка

Інструкція для виконання досліду

1)   Насипати у фарфорову чашку 1 чайну ложку чорного листового чаю, додати 0,5 чайної ложки магній оксиду.

2)   Поставити чашку на кільце штатива, накрити чашкою Петрі.

3)   Запалити спиртівку, нагрівати фарфорову чашку, накриту чашкою Петрі, у верхній частині полум’я 1-2 хв.

4)   Зняти чашку Петрі та розглянути найдрібніші кристали кофеїну крізь лупу.

5)   Крапнути одну краплю концентрованої нітратної кислоти на кофеїн.

Результат: З’являється оранжеве забарвлення, що свідчить про наявність кофеїну.

Дослід 2. Визначення крохмалю й соди в молоці.

Матеріали та обладнання: молоко, розчин етилової кислоти, йод, мірні склянки, ложка

Інструкція для виконання досліду

1)   Налийте у дві мірні склянки молоко.

2)   В одну склянку крапніть декілька крапель розчину йоду, в іншу – 1 чайну ложку розчину етилової кислоти.

Результат: Поява синього забарвлення свідчить про наявність у молоці соди, а поява синього забарвлення – про наявність крохмалю.

Дослід 3. Вогнище без сірників

Матеріали та обладнання: калій перманганат, спирт, концентрована сульфатна кислота, дерев’яні ошурки, металевий лист, фарфорова чашка, вата, ложка, піпетка

Інструкція для виконання досліду

1)   Приготувати сироподібну суміш із 2-3 г калію перманганату та концентрованої сульфатної кислоти, використовуючи фарфорову чашку.

2)   Чашку із сумішшю покласти на металевий лист, а навколо неї насипати дерев’яні ошурки так, щоб вони не торкалися суміші та був вільний доступ.

3)    Невеликий жмутик вати змочити спиртом

4)   Віджати пальцями краплинки спирту над сумішшю.

Результат: спирт займеться і запалить ошурки, оскільки між кальцієм перманганатом і концентрованою сульфатною кислотою відбувається реакція з виділенням кисню, який енергійно окислює спирт і останній самозаймається.

Дослід 4. Хімічний вулкан

Матеріали та обладнання: кристали амоній дихромату, етиловий спирт, металевий лист, фарфорова ступка, ложка, піпетка, скляна паличка, дерев’яна скіпка

Інструкція для виконання досліду

1)    У фарфоровій ступці розтерти 50 грам оранжево-червоних кристалів амоній дихромату

2)    Отриманий порошок висипати на велику металеву підставку і надати форму гірки

3)   Зробити паличкою лунку на вершині гірки

4)   У лунку влити 1-2 мл етилового спирту і підпалити

Результат: від горіння спирту починає бурхливо розкладатися амоній дихромат. При цьому викидаються яскраві іскри і «вулканічний попіл».

Дослід 5. Дим без вогню

Матеріали та обладнання: нашатирний спирт, концентрована хлоридна кислота, 2 циліндри

Інструкція для виконання досліду

1)   Ополоснути циліндри нашатирним спиртом та хлоридною кислотою

2)   Прикласти і стиснути циліндри отворами

Результат: виникає дим, що складається з маленьких кристалів нашатирю – амоній хлориду.

Дослід 6. «Фейєрверк»

Матеріали та обладнання: калій перманганат, деревне вугілля, порошок заліза, порцелянова ступка, ложка, дерев’яна скіпка, хімічний стакан

Інструкція для виконання досліду

1)   Невелику кількість калій перманганату подрібнити у порошок

2)   Подрібнити таку ж кількість деревного вугілля

3)    Змішати складники (порошок заліза, кальцій перманганату, деревного вугілля) і підпалити

 Результат: коли маса розжаритися, то будуть виділятися іскри

Дослід 7. І водою можна запалити

Матеріали та обладнання: вода, металічний калій, скляний кристалізатор, ложка

Інструкція для виконання досліду

1)   У кристалізатор налити невелику кількість води

2)    Обережно опустити у воду кусочок металічного калію

Результат: взаємодіючи з водою калій спалахує і згоряє фіолетовим полум’ям.

Дослід 8. Різнокольорове полум’я

Матеріали та обладнання: етиловий спирт, калій нітрат, борна кислота, амоній хлорид, стронцій хлорид, порцелянові чашки, шпатель, скляна паличка, мірна пробірка, дерев’яна скіпка

Інструкція для виконання досліду

1)    У три порцелянові чашки налити етилового спирту

2)    У першу добавити сіль калій нітрату, в другу – борну кислоту і амоній хлорид, у третю – стронцій хлорид.

3)    Спирт у чашках підпалити

Результат: спирт займеться і буде горіти різноколірним полум’ям: у першій чашці – фіолетовим, другій – зеленим, третій – червоним.

Дослід 9. Визначення вітаміну А в соняшниковій олії

Матеріали та обладнання: соняшникова олія, розчин ферум (ІІІ) хлориду, 2 пробірки, піпетка

Інструкція для виконання досліду

1)    У 2 пробірки налити соняшникової олії (рафінованої та нерафінованої).

2)    Додати 2-3 краплі 1% розчину ферум (ІІІ) хлориду

Результат: з’являється яскраво-зелене забарвлення у разі наявності вмісту вітаміну А.

Дослід 10. Визначення вітаміну С в яблучному соку

Матеріали та обладнання: яблучний сік, вода, крохмаль, йод, 2 пробірки, піпетка

Інструкція для виконання досліду

1)    У 2 пробірки налити по 2 мл яблучного соку (консервованого та свіжовіджатого)

2)    Додати води до 10 мл.

3)    Приготувати та влити крохмального клейстеру (1 г крохмалю на склянку води)

4)    По краплях додавати 5 % розчин йоду до появи стійкого забарвлення протягом 10-15 с.

Результат: з’являється синє забарвлення. Молекули аскорбінової кислоти легко окислюються йодом. Як тільки йод окиснить усю аскорбінову кислоту, наступна краплина, прореагувавши з крохмалем, забарвить розчин в синій колір.

Дослід 11. Визначення вітаміну D в риб’ячому жирі або курячому яйці

Матеріали та обладнання: риб’ячий жир, розчин брому, пробірка, піпетка, скляна паличка

Інструкція для виконання досліду

1)    У пробірку влити 1 мл риб’ячого жиру

2)   Додати 1 мл розчину брому

Результат: з’являється зеленкувато-блакитне забарвлення у разі наявності вітаміну D.

Дослід 12. «Фараонові змії»

Матеріали та обладнання: річковий пісок, сода, цукрова пудра, етиловий спирт, тарілка, ложка, скіпка, хімічний стакан

Інструкція для виконання досліду

1)    На тарілку насипати 3-4 столові ложки сухого просіяного річкового піску та зробити з нього гірку із заглибленням на вершині.

2)    Пісок просочити етиловим спиртом, а на вершину гірки покласти добре розтерту суміш цукрової пудри (13г) та питної соди (2г).

3)    Підпалити

Результат: через 2-3 хв. на поверхні суміші з’являться чорні кульки, а всередині – чорна рідина. Коли майже весь спирт згорить, суміш почорніє, а з піску повільно виповзе «чорна змія». Вона тим довша, чим довше горить спирт. У полум’ї палаючого спирту цукор плавиться й обвуглюється, а вуглекислий газ, що виділяється з соди, рухає палаючу масу.

ВІКТОРИНА «ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ХІМІЇ З ІНШИМИ НАУКАМИ»

«Хімія і географія»

1.                 Який хімічний елемент названо на честь Польщі?

2.                                  Який хімічний елемент названо на честь Німеччини?

3.     Назва якого елемента має спільний корінь з назвою південноамериканської країни?

4.                 Назва якого елемента походить від назви острова Кіпр?

5.                 Яку сполуку називають чилійською селітрою?

«Хімія та астрономія»

1.                Який елемент було відкрито на Сонці і названо на честь грецького бога Сонця?

2.                Який елемент названо на честь найменшої з планет Сонячної системи?

3.                Який газ переважає в атмосфері Юпітера й Сатурна?

4.                Який елемент має назву, що походить від давньогрецької назви Місяця?

5.                Який елемент названо на честь дев'ятої планети Сонячної системи?

«Хімія та хіміки»

1.                Хто є творцем періодичного закону та періодичної системи?

2.                Хто автор теорії хімічної будови органічних сполук?

3.                Хто першим висловив думку, що амінокислоти є «цеглинами», з яких побудовані білки?

4.                                 Хто запропонував назву «органічна хімія»?

5.                                 Хто запропонував циклічну структурну форму бензолу?

«Хімія і біологія»

1.                Які органічні сполуки є основою всього живого?

2.                Назва якої простої речовини перекладається як «не підтримує життя», хоча сам елемент необхідний усім живим істотам?

3.                Яка хімічна сполука є «будівельним матеріалом» рослин?

4.                Який метал став причиною хвороб і смертей стародавніх римлян, оскільки з цього металу були виготовлені водопровідні труби?

5.                Нестача якого елемента призводить до захворювань щитоподібної залози?

 «Хімія і фізкультура»

1.                3 якого металу виготовляють найпочесніші олімпійські медалі?

2.                Який вуглевод необхідний спортсменам при інтенсивних навантаженнях?

3.                 Як називають речовини, заборонені до вживання спортсменами?

4.                 Яка хімічна сполука об'єднує хокей, ковзанярство й регату?

5.                 Яка кислота накопичується в м'язах при інтенсивних фізичних навантаженнях і викликає біль?

«Хімія та екологія»

1.                 Який газ є основною причиною «парникового ефекту»?

2.                 Які хімічні сполуки є причиною «озонових дірок»?

3.                 Який металічний елемент робить етильований бензин небезпечним для довкілля?

4.                 Які оксиди спричиняють кислотні дощі?

5.                 Як називається отрутохімікат, який до 70-х років минулого століття застосовувався в сільському господарстві й виявився надзвичайно небезпечним для людини? За його розробку швейцарський хімік Пауль Мюллер одержав Нобелівську премію.

«Хімія та історія»

1.                Д. І. Менделєєву подарували ваги, одна чашка була зроблена з алюмінію. З якого металу була виготовлена інша?

2.                Імператор Наполеон ІІІ на бенкеті наказав видати для почесних гостей столові набори, виготовлені з дуже дорогого сріблясто-білого металу. Іншим прийшлось користуватися звичайним срібним та золотим посудом. З чого були зроблені виделки?

3.                Які прості речовини входили до складу «грецького вогню», за допомогою якого ще в 670 р. захисники Константинополя спалили арабський флот?

4.                Під час походів О. Македонського до Індії офіцери його армії страждали від шлунково-кишкових захворювань менше, ніж солдати, їжа і напої в них були однакові, а посуд був різним. З якого металу був виготовлений офіцерський посуд?

5.                Назви яких елементів запозичені з міфології народного етносу?

ДИСПУТ «ХІМІЯ – ЗЛО ЧИ ДОБРО?»

О, хімія!

Найкраща із наук

Ти ворогом і другом можеш бути;

Убити все живе й допомогти

Красу життя сповна відчути.

Усе залежить від тих рук

В яких твої досягнення і сила

Від розуму і мудрості людини.

Учні заздалегідь одержують проблемне запитання: хімія – це зло чи добро? Учні поділяються на дві групи з діаметрально протилежними поглядами та готуються до обговорення.

Матеріали для підготовки:

Вплив досягнень хімії на довкілля, на екологічну ситуацію має двояку природу. З однієї сторони хімічна промисловість досить сильно забруднює природу. Так, наприклад, тільки оксиди сульфуру й нітрогену, які викидаються в атмосферу внаслідок роботи теплових електростанцій та автомобільних двигунів, сполучаються з атмосферною вологою й утворюють дрібні крапельки сірчаної та азотної кислот, які переносяться вітрами у вигляді кислотного туману і випадають на землю кислотними дощами, які негативно діють на навколишнє середовище.

З іншої сторони, людство не може існувати без продуктів хімічної промисловості:

·       виробництво ліків;

·       виробництво мінеральних добрив, волокон, пластмас, барвників;

·       виробництво вибухових речовин;

·       металургія (добування міді, нікелю, урану та інших металів).

Протягом усього свого розвитку з давніх-давен і донині хімія завжди слугувала й продовжує слугувати людині та її практичній діяльності. Її роль у житті суспільства надзвичайно велика. У наш час без розвитку хімії неможливий розвиток паливно-енергетичного комплексу, металургії, транспорту, зв'язку, будівництва, електроніки, сфери побуту, галузі створення нових матеріалів, розробки нових способів комплексного використання сировини.

Хімічна індустрія постачає промисловості та сільському господарству різні матеріали й сировину. Це — паливо, мастила, хімічні волокна, пластмаси, синтетичні каучуки, мінеральні добрива, мийні засоби, парфуми, фармацевтичні препарати, луги, кислоти, розчинники, вибухові речовини та багато інших матеріалів.  Ми переконуємося в тому, як «широко простягає хімія руки свої у справи людські. Куди не подивимося, куди не оглянемося, скрізь обертаються перед очима нашими успіхи її старанності». Ці слова великого російського вченого-природодослідника М. В. Ломоносова, висловлені майже 250 років тому, й сьогодні не втратили свого значення. Навпаки, вони звучать з особливою силою, оскільки в наш час роль хімії в житті суспільства постійно зростає.

 Проникнення нових речовин і нових матеріалів в основні галузі промислового виробництва, сферу побуту, охорону здоров'я дедалі більшою мірою забезпечує їх прогрес. Саме тому й відбувається хімізація практично всіх сфер людської діяльності. Хімізація дає змогу розв'язати багато які з проблем господарського життя, життя суспільства в цілому й кожної людини зокрема.

Одночасно хімізація породжує й нові проблеми, пов'язані зі станом природного середовища та як наслідок із загрозою для здоров'я людини. Хімія на сьогоднішньому етапі розвитку цивілізації призвела до зростання хімічного забруднення довкілля, що порушує екологічну рівновагу, завдає шкоди живим організмам і людству.

Природу забруднюють практично всі галузі промисловості, сільськогосподарське виробництво й навіть домашнє господарство.

Енергетика. Сильно забруднюють навколишнє середовище об'єкти енергетики. Використовуючи велику кількість нафтопродуктів, газу й вугілля, вони викидають в атмосферу мільйони кубометрів шкідливих газів. Загальна кількість відходів підприємств енергетики досягає 2,3-2,5 млн тонн на рік.

От, наприклад, процес вироблення енергії тепловими електростанціями. На них спалюють нафту, вугілля, газ, торф. ККД теплових електростанцій не перевищує 40 %, тобто більш ніж половина вироблюваної ними теплоти розсіюється в навколишнім просторі. Це спричиняє підвищення температури на поверхні Землі в цілому. В околицях електростанцій підвищений вміст СО₂, SО₂. Нехай невелика, але постійна їх кількість у повітрі згубно діє на ліси та іншу рослинність. Підігріта вода спускається в ріки й озера, викликає бурхливий розвиток водоростей, засмічення та заростання водойм. У них порушується природна рівновага, змінюється склад риб, а за ним і птахів, що живуть на озері або річці. Особливо небезпечним є сульфур (IV) оксид. Дуже чутливими до забруднення повітря є хвойні породи – ялина, сосна.

Транспорт. Автомобільний, залізничний і повітряний види транспорту – ще одне джерело забруднення природи. Обсяг відходів шкідливих речовин автомобільного транспорту в середньому на рік становить близько 5,5 млн тонн. У перероблених газах, що викидають наші автомобілі, знайдено близько 280 різних шкідливих речовин, серед яких бензопірени, оксиди Нітрогену, свинець, ртуть, альдегіди, оксиди Сульфуру та сажа. У результаті екологічних і медичних досліджень з'ясувалося, що забруднення залізних рейок продуктами їх розкладу, особливо в теплі пори року, викликає захворювання шлунка й легень у багатьох пасажирів і залізничників.

Сільське господарство. Зростання чисельності населення на планеті потребує збільшення виробництва харчових продуктів. Грунти із часом втрачають родючість с/г рослини все більше потерпають від хвороб і шкідників. Розв’язати продовольчу програму допомагають мінеральні добрив, засоби захисту рослин. Для підвищення продуктивності тваринництва  використовують кормові добавки. Масове застосування мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин призвело до появи отрутохімікатів в атмосфері, ґрунтах і природних водах, забрудненню біогенними елементами водойм, водотоків і сільськогосподарської продукції (нітрати, пестициди і т.п.).

Нітратні добрива підвищують ріст і розвиток с/г рослин, сприяють підвищенні врожайності на 50-60 % , застосовується для виробництва м’ясних виробів і перешкоджає окисненню м’яса, зберігає його рожевий колір, покращує смак сирів. Але, якщо не дотримуватися норм внесення в ґрунт нітратних добрив, то це спричинить до порушення природного кругообігу Нітрогену. Самі нітрати не є дуже токсичними.

Комунальні стоки. Одним із забруднювачів навколишнього середовища є комунальні підприємства. У водойми нашої планети щорічно надходить понад 500 км³ стічних вод, з яких близько 200 км³ забруднені промисловими відходами. Сучасне велике хімічне підприємство щодоби споживає близько 1 млн м³ води. Під час повернення цих вод до водойми надходять речовини різного походження, в тому числі й штучного, що найбільш небезпечні, тому що не включаються в природний кругообіг і здатні накопичуватися у водоймах, отруюючи живі організми. Ще один тип забруднення водойм — це забруднення нафтою, нафтопродуктами.

Медицина. Багато речовин, що входять до складу лікарських засобів добуває хімічна промисловість. Медицина отримує від хіміків системи переливання крові, пластмасові оболонки для одноразових шприців, деталі із хімічно інертного і сумісного з організмом танталу, які використовують для з’єднання кісток, наркотичні речовини як знеболюючий засіб, етиловий спирт, як засіб дезінфекції при інфекціях і операціях.

Промисловість. З величезної кількості різних виробництв більше за все відходів дають: чорна та кольорова металургія, хімічна, целюлозна, нафтопереробна, гірничодобувна, будівельна, текстильна, харчова, фармацевтична, машинобудівна, легка галузі промисловості.

При гірських розробках на поверхню землі витягаються мільйони тонн різноманітних, найчастіше фітотоксичних гірських порід, що утворюють терикони і відвали, що пилять і горять. Відвали, що утворюються в результаті видобутку корисних копалин, псують грунт, приводять до його засолення й підкислення, скорочується корисна площа, руйнуються тисячі гектарів найціннішого чорнозему, зникають ліси.

У результаті промислового виробництва атмосфера забруднюється пилом, збільшується концентрація шкідливих оксидів Нітрогену, Карбону, Сульфуру, сірководню та інших шкідливих сполук.

У промисловості широко використовуються різні матеріали. Останнім часом вимоги до них неухильно зростають. Це пояснюється тим, що значно ширше застосовують тепер екстремальні впливи – надвисокі й наднизькі тиски та температури, ударні й вибухові хвилі, йонізуючі випромінювання, ферменти. З огляду на це зростає також роль хімії створенні нових матеріалів, здатних опиратися цим впливам.

Хімія робить суттєвий внесок у створення різноманітних матеріалів: металічних і неметалічних. Серед металічних матеріалів найчастіше використовуються сплави на основі заліза – чавун і сталь, на основі міді – латунь і бронза, на основі алюмінію, магнію,  нікелю, ніобію, титану, танталу, цирконію та інших металів. З металічних сплавів виготовляються теплообмінники, ємкості, мішалки, трубопроводи, контактні апарати, колони та інші апарати.

Невідповідність між запасами і споживанням деяких видів сировини висуває проблему її бережливого й раціонального використання. Тому хіміки працюють над:

1) розвідуванням й застосуванням дешевої сировини, нових видів альтернативних сировинних матеріалів;

2) комплексним використанням сировини;

3) розробкою нових ефективних методів багаторазового використання різних видів сировини,

4) використанням відходів як сировини.

Уже зараз досить широко використовуються метали у вигляді вторинної сировини (так званого скрапу). Майже половина світового виробництва сталі базується на скрапі.

Для поліпшення якості металічних матеріалів використовують порошкову металургію, яка включає процеси виробництва металічних порошків і спікання з них виробів. Сучасна порошкова металургія займається, по-перше, створенням матеріалів і виробів з такими характеристиками яких досі неможливо досягти відомими методами плавки; по-друге, виготовленням традиційних матеріалів і виробів, але за вигідніших техніко-економічних показників виробництва.

Хімія захищає чи губить природу? Сьогодні однозначно не можна відповісти на це питання. Хімія – одна з природничих наук, яка разом з іншими науками створює наукову картину світу. Досягнення хімічної науки успішно впроваджується в різні галуззі. Розвиток нашої цивілізації без впровадження досягнень хімічної науки та технології  неможливий, а екологічні проблеми виникають через нестачу екологічних знань у людей, які проектують підприємства, дозволяють їх будувати, керують ними. Людина — невід'ємна частка природи. Вона зобов'язана зменшити свій негативний вплив на навколишнє середовище, а також раціонально використовувати досягнення цивілізації, шукати різні технології з метою збереження природи.

Конференція

«Видатні жінки-хіміки»

(10-11 клас)

Мета: показати вклад жінок в хімічні науки; стимулювати звернення учнів до додаткових джерел інформації; розвивати активну пізнавальну діяльність учнів; виховувати самостійність, активність,  наполегливість, відповідальність.

Обладнання: портрети жінок-хіміків, презентація, диск, комп’ютер

 Вступ

Місце та роль жінки в суспільстві — одне з одвічних питань. Історично склалося, що жінки мають значно менше можливостей, ніж чоловіки, для вияву своїх здібностей. Причиною цього є ставлення соціуму до жінок. Жінка може реалізуватись як особистість лише у материнстві та сімейному житті, а все, що стосується професійного росту та громадсько-політичної діяльності  вважається вторинним. Це не означало, що жінки були зовсім "відлучені" від науки, але вони здебільш перебували на "других ролях" - як помічниці в наукових дослідженнях свого батька чи чоловіка. Згодом, виборюючи право на навчання у вищих навчальних закладах, з подальшою перспективою спочатку викладати в школах і гімназіях, а потім у коледжах, інститутах та університетах, вони отримували наукові ступені, очолювали кафедри… Сьогодні ми і поговоримо про жінок, які присвятили своє життя цікавій науці – хімії.

Основна частина

1.    Таппуті Белатекаллім

2.    Марія Олександрійська

3.    Хільдегарда Бінгінська

4.    Елізабет Фулхем

5.    Джейн Марсе

6.    Волкова Ганна Федорівна

7.    Марія Михайлівна Корнукова

8.    Юлія Всеволодівна Лермонтова 

9.    Віра Евстафіївна Богдановська

10.          Ліза Майтнер

11.          Марія Склодовська-Кюрі

12.          Ірен Жоліо-Кюрі

13.          Маргарита Перей

14.          Дороті Ходжкін

15.          Оксана Іванівна Бодак

16.          Ада Йонат

17.          Цебренко Марiя Василiвна

Найдавніші  свідчення того, що жінки цікавилися хімією, датовані ще XIII століттям до н.е. Глиняні клинописні таблички повідомляють, що у Вавилоні головним “хіміком-технологом” з виробництва парфумів була Таппуті Белатекаллім. Вона керувала виробничим процесом і займалася дослідницькою роботою, одержувала нові різновиди парфумів.

Найбільшої популярності серед жінок_учених у період середньої та пізньої античності досягла Марія Олександрійська. Про неї відомо із праць Зосима Панополіського, який жив на рубежі III_IV ст. н.е. та написав 28 томів своїх праць. Вони визнаються нині енциклопедією з алхімії. У своїх працях Зосима постійно цитує Марію. Із його книг довідуємося, що вона винайшла або вдосконалила все скільки_небудь істотне лабораторне алхімічне устаткування. Зокрема вперше використовувала різні типи печей для нагрівання та дистиляції. Намагаючись перетворити неблагородні метали в золото, вона одержала багато сплавів міді, свинцю, ртуті.

До середини X століття, коли наука в Європі пішла на підйом, головними центрами жіночої освіти стали монастирі. Відомою представницею жінок природознавців того часу була ігуменя одного з монастирів у Німеччині Хільдегарда Бінгінська (1098_1179). Вона знала алхімію, астрономію, медицину, написала енциклопедію з описом різних видів рослин і мінералів, склала карту Всесвіту. Та більшість жінок-учених у ті далекі часи займалися медициною. Ця професія була однією з найнебезпечніших. Адже в Європі лютувала інквізиція. В XVII ст. були звинувачені в чаклунстві та спалені на багаттях не менш 40 тисяч жінок. І найбільше постраждали саме медики — їх звинувачували майже поголовно.

Точна дата народження і смерті Елізабет Фулхем невідома. У ХVІІІ столітті вона провела систематичні дослідження з осадження золота, срібла, а також інших металів на шовкових тканинах, використовуючи при цьому різні відновники. Про результати своєї роботи Е. Фулхем  розповіла в книзі “Розмірковування про горіння”, яка була опублікована в США. Книга дістала позитивні відгуки.  

Упродовж більше 50 років в Європі та Америці був популярний  підручник "Бесіди про хімію", авторство якого  приписувати відомим хімікам. Природно, що це були чоловіки, хоч, вже з перших рядків передмови до першого  видання  було ясно, що автор - жінка. І тільки  у 13 лондонському виданні підручника, більш ніж через 30 років після появи цієї книги у пресі,  на титульному аркуші з'явилося ім'я - Джейн Марсе (1769 – 1858).  Авторові було вже 68 років, а "Бесіди про хімію" була її першою, але не останньою книгою. За своє довге життя, Джейн написала ще 31 книгу, в яких послідовним викладанням предмета в доступній формі відкрили хімію для широкого кола читачів.

Першою російською жінкою-хіміком, що опублікувала свої дослідження з хімії,  була Волкова Ганна Федорівна. Точна дата її  народження невідома, відомості  про її життєвий шлях мізерні. Немає даних і про те, яким чином їй вдалося отримати хімічну освіту. Відомо, що з 1869 вона працювала в лабораторії А. Н. Энгельгардта. Під керівництвом  Д. І. Менделєєва вела практичні заняття із слухачками Петербурзьких публічних курсів. У 1870 вперше отримала в чистому вигляді ортотолуолсульфокислоту, її хлорангидрід і амід. З паракрезолу  вперше отримала пара-трикрезолфосфат — складову частину важливого нині пластифікатора. За дослідження сульфокислот Г. Волкова в 1870 році  була прийнята до Російського хімічного товариства, редагувала журнал цього товариства. Усього за три роки (1870-1873) вона опублікувала близько 20 наукових статей. В 1876 г. на всесвітній промисловій виставці в Лондоні експонувалися продукти, синтезовані російськими вченими. Серед них були і речовини, що отримала Волкова. Проте все життя Ганна Федорівна бідувала, хоч по можливості петербурзькі хіміки допомагали їй. Померла вона в 1876 році, не доживши, мабуть, й до сорока років. На жаль, рання смерть Г.Ф. Волкової не дозволила їй повністю реалізувати себе.

Першим вченим, який експериментально вирішив суперечності між прихильниками біологічної (Луї Пастер) та хімічної (Юстус фон Лібіх) теорій природи спиртового бродіння була Марія Михайлівна Корнукова (Манассеїна) (1843 – 1903). У 1897 р. було опубліковано статтю Едуарда Бюхнера “Алкогольне бродіння без дріжджових клітин”, яка повторила відкриття, зроблене Манассеїною. Робота Марії Михайлівни на той час не мала підтримки, а Бюхнер одержав Нобелівську премію у 1907 р. з хімії.

 Набагато щасливіше склалася доля Юлії Всеволодівни Лермонтової  (1846–1919). Вона була далекою родичкою поета Михайла Лермонтова. Її батько, троюрідний брат поета,  був генералом, директором Московського кадетського корпусу. Інтерес до хімії прокинувся в Юлії Всеволодівни з дитячих років. Найкращі викладачі кадетського корпусу давали їй приватні уроки. Серед них  був і виходець з України Семен Васильович Панпушко (1856–1891) — автор першого в Росії "Збірника завдань з хімії з поясненням їхнього розв’язання" і відомої й нині наукової роботи "Аналіз пороху". Коли Юлія вирішила навчатися далі за кордоном, батько рішуче постав проти бажання доньки. Певніше за все Юлії Всеволодівні не вдалося б переконати батька, якби не її щира дружба із Софією Ковалевською (1850–1891) — знаменитим математиком. Вона зуміла знайти підхід до незговірливого чоловіка, і той, зрештою, не відмовив Юлії. Восени 1869 року Юлія Лермонтова приїхала в Гейдельберг, де оселилася в родині Ковалевських. Там вона почала працювати в хімічній лабораторії знаменитого Роберта Бунзена і виконала змістовне дослідження з хімії платинових металів. Однак її більше приваблювала органічна хімія, тож нею вона й стала займатися, переїхавши 1871 року до Берліна. Тут її наставником був відомий хімік-органік Август Вільгельм Гофман, член-кореспондент Петербурзької АН.  Вже перша стаття Лермонтової "Про склад дифеніна" містила нові відомості. Зокрема, була визначена правильна формула цієї органічної сполуки — майбутнього лікарського препарату. Результати роботи були оприлюднені на засіданні Німецького хімічного товариства. Юлія Всеволодівна починає замислюватися про докторську дисертацію, вибравши для публічного захисту Геттінгенський університет. "Геттінген ще більш типове маленьке університетське містечко, ніж Гейдельберг. За розмірами дуже невеличкий університет",— згадувала пізніше вчена. У цій "рафінованій" обстановці восени 1874  за дослідження  "До вивчення метиленових сполук" їй присудили науковий ступінь доктора філософії "cum magna laude" (з великою похвалою). Повернувшись на батьківщину, Юлія Лермонтова працювала в Петербурзі у Олександра Бутлерова, а в Москві — у Володимира Марковникова. Обидва корифеї органічної хімії відгукувалися про свою співробітницю з теплотою й повагою. Добре вона знала й Дмитра Івановича Менделєєва. Його статтю, нині класичну, про неорганічне походження нафти, вона переклала французькою. У Росії жінка-хімік взялася до вивчення ненасичених вуглеводнів і їхніх похідних. Ю. Лермонтова належить до тих учених-хіміків, які закладали основи сучасної хімії розгалужених парафінів, важливих органічних сполук сучасної нафтохімії. Протягом кількох років Юлія Лермонтова була активним членом Російського хімічного товариства.  На жаль, через складні життєві обставини в 1881 році їй довелося залишити наукову діяльність. 

Лермонтова поїхала до свого маєтку Семенково і фактично залишалася там до кінця свого життя. Складися її доля по іншому, вона безсумнівно, опинилася в перших лавах російських хіміків. Її петербурзькі та московські колеги зберегли про неї добру пам'ять.

Невід'ємну частину історії хімії складає і Віра Евстафіївна Богдановська (1866–1896), донька відомого хірурга, професора  Є. Богдановського. Віра Евстафіївна закінчила Смольний інститут та природниче відділення Вищих жіночих курсів. Батько не заперечував проти вдосконалення її освіти за кордоном. У жовтні 1889 року вона виїхала до Женеви, де працювала у лабораторії  німецького хіміка-органіка Карла Гребе. Богдановська прийшла до цього відомого вченого з оригінальною ідеєю: синтезувати фосфорний аналог синільної кислоти. Гребе, однак, запропонував іншу наукову тему: вивчення реакції відновлення дибензилкетона. Віра Евстафіївна успішно провела хімічне дослідження. Воно й лягло в основу її докторської дисертації, яку Богдановська захистила в Женевському університеті у 1892 році, рівно через 18 років після захисту докторської дисертації Ю. Лермонтовою. Після повернення до Росії вона викладала в Ново-Олександрійському інституті сільського господарства й лісівництва та на Вищих жіночих курсах. Підготувала рукопис "Початковий підручник з хімії" (1895) — перший випадок, коли автором підручника в Росії стала жінка, написала кілька повістей і оповідань. Вийшовши заміж за артилерійського генерала Я. Попова, виїхала з ним до Іжевських заводів у Вятську губернію. Там Богдановська влаштувала невелику хімічну лабораторію, де хотіла здійснити мрію своєї юності — одержати фосфорний аналог синільної кислоти. Під час одного з дослідів стався вибух. Склом ампули їй поранило руку. Від отруєння токсичними речовинами Богдановська невдовзі померла. Видатний російський хімік-органік Гаврило Густавсон писав про неї в некролозі: "Не позбавлена іронії, вона приносила своїми бесідами надзвичайну насолоду. Задоволення від спілкування з нею збільшувалося тим, що ця жінка була ґрунтовно й всебічно освіченою, мала чудовий ясний розум..." Похована В.Е.Богдановська в с. Шабалиново Коропского району на Чернігівщині.

Яскравою постаттю жінки-хіміка, чиє ім'я не може бути забутим, вважається і Ліза Майтнер ( 17 листопада 1878 – 27 жовтня 1968). Вона народилася у Відні, була третьою з восьми дітей в єврейській родині. Батько дівчинки був адвокатом. У 1901 році Ліза вступила до Віденського університету, де почала вивчати фізику під керівництвом Людвіга Больцмана і Франца Екснера. У 1906 році вона першою серед жінок в університеті отримала ступінь доктора в галузі фізики. Перший рік після захисту  працювала в Віденському інституті теоретичної фізики. Після цього вона відправилася до Інституту кайзера Вільгельма в Берлін, щоб почати вивчення хімії під керівництвом Макса Планка і працювати разом з Отто Ганом. Використовуючи свої знання з фізики та знання Гана з хімії, вони пропрацювали разом 30 років. У 1917  - відкрили перший довгоіснуючий ізотоп елементу Проактинію. Ліза відкрила перехід (1923 рік), що пізніше отримав назву ефект Оже на честь французького дослідника П'єра Віктора Оже, який незалежно від неї відкрив його в 1925 році. У 1926 році Ліза стала професором Берлінського університету. Вона виявилася першою жінкою в Німеччині, хто досяг таких висот у будь-якій з галузей наук. Після відкриття нейтрона в 1932 році виникло питання про дослідження трансуранових елементів.

 Почалося змагання між Ернестом Резерфордом з Англії, подружжям Жоліо-Кюрі з Франції, Енріко Фермі з Італії, і Лізою Майтнер разом з Отто Ганом з Берліна. Весь цей час всі вони припускали, що це буде абстрактне дослідження, за яким послідує Нобелівська премія. Жоден з них не припускав, що ці дослідження закінчаться створенням ядерної зброї. Їй першій вдалося розщепити атомне ядро на частини: ядра Урану розпадалися на ядра Барію і Криптону, при цьому виділялося декілька нейтронів і велика кількість енергії. Ліза зауважила, що процес ядерного поділу може породити ланцюгову реакцію, яка може призвести до великих викидів енергії. Ця заява викликала сенсацію в науковому середовищі. Знання, за допомогою яких можна було створити зброю неймовірної сили, могли опинитися в німецьких руках. Американські вчені Лео Сілард, Едвард Теллер та Юджин Вігнер переконали Альберта Ейнштейна написати повідомлення-лист президентові Франкліну Рузвельту, після чого був створений проект Манхеттен. Майтнер відмовилася працювати в ньому: "Я не буду робити бомбу!" У 1944 році Отто Ган спільно з Фріцом Штрассманом отримали Нобелівську премію з хімії за відкриття ядерного розпаду. На думку багатьох учених Майтнер заслуговувала тієї ж почесті. І тільки у 1966 році Ган, Штрассман і Майтнер разом отримали премію Енріко Фермі. У 1946 році "Національний жіночий Прес-клуб" (США) назвав Лізу "Жінкою року". У 1949 році вона отримала премію Макса Планка. У 1960 році Майтнер переїхала в Кембридж, де померла за кілька днів до свого 90-річчя. На честь Лізи 109 елемент таблиці Менделєєва був названий Мейтнерій. Науковий фонд і Міждержавна асоціація післядипломної освіти Австрії заснували дослідницькі стипендії імені Лізи Майтнер, що присуджуються за наукові дослідження в галузі атомної фізики та хімії.

 Коли ми замислюємся про найвищі досягнення людини у науці, то передусім, маємо на увазі лауреатів Нобелівської премії, як ознаці всесвітнього визнання в цій галузі діяльності. Премія, заснована 1901 року А.Нобелем, стала одним з символів не тільки розвитку науки, а й визнанням її високої ролі у життєдіяльності людства. Важливо й те, що вже в 1903 році  її лауреатом стає жінка. Марія Склодовська народилася (7.11.1867 - 4.07.1934) у Варшаві. Вона була молодшою з п'яти дітей у сім'ї Владислава і Броніслави Склодовських. Ще  дівчинкою вона відчула привабливу силу науки і працювала лаборантом у хімічній лабораторії свого двоюрідного брата. На шляху до здійснення мрії Марії Склодовської про вищу освіту, після закінчення Варшавської гімназії (1884 рік), стояли дві перепони: бідність сім'ї і заборона на вступ жінок до Варшавського університету. Зі своєю сестрою Бронею вони розробили план: Марія протягом п'яти років працюватиме гувернанткою, щоб надати можливість сестрі закінчити медичний інститут, після чого Броня повинна узяти на себе витрати на вищу освіту сестри. Броня здобула медичну освіту в Парижі і, ставши лікарем, запросила сестру до себе. Залишивши Польщу 1891 року, Марія вступила на факультет природних наук Паризького університету (Сорбонни). 1893 року, закінчивши курс першою, Марія отримала ступінь ліценціата з фізики (еквівалентну ступеню магістра). За рік потому вона стала ліценціатом з математики (цього разу Марія була другою на своєму курсі). У 1894 році в будинку одного польського фізика-емігранта Марія Склодовська зустріла П'єра Кюрі. П'єр був керівником лабораторії у Муніципальній школі промислової фізики і хімії. На той час він здійснив важливі дослідження з фізики кристалів і залежності магнітних властивостей речовин від температури. Марія досліджувала намагніченість сталі, і її польський друг сподівався, що П'єр надасть Марії можливість працювати в своїй лабораторії. Познайомившись на грунті захоплення фізикою, Марія і П'єр через рік одружилися.

 У 1895р. Марія починає працювати в його лабораторії в Школі фізики і хімії. 1903р. вона захистила докторську дисертацію на тему “Дослідження радіоактивних речовин”. З 1906р. – професор Паризького університету і завідувач кафедри, з 1914р. – директор інституту радіо. 

Провівши дослідження випромінювання, відкритого А.Беккерелем, Марія Склодовська-Кюрі дійшла висновку, що випромінювання солей урану є властивістю самих атомів Урану. У 1898 -  доводить наявність радіоактивності Торію, також помічає, що радіоактивність деяких мінералів, які містять Уран і Торій, набагато сильніша, ніж слід було чекати. Вона припускає, що ці мінерали (уранова смоляна руда, хальконіт та аутоніт) містять новий дуже радіоактивний елемент, відмінний від Урану і Торію. Пошуки цього радіоактивного елемента були проведені в урановій смолці спільно з П.Кюрі. Застосовуючи розроблений ними метод збагачення активною речовиною, вони доходять висновку, що в урановій смолці містяться два нові елементи. Унаслідок спільної копіткої праці в1898 році відкривають Полоній та Радій.

 У 1902 році М.Склодовська-Кюрі одержала кілька дециграмів чистої солі радію. Вона визначила атомну вагу Радію та його місце в періодичній таблиці хімічних елементів. У 1903 за дослідження явища радіоактивності подружжя Кюрі отримало Нобелівську премію з фізики, а у 1911 році Марі Склодовській-Кюрі за одержання металічного радію присуджена Нобелівська премія з хімії.

 Слава навалюється на видатних людей всім своїм тягарем, намагається зупинити їх рух вперед. Присудження Нобелівської премії приковує до них увагу мільйонів людей. Оточуючі намагаються втрутитися в їх особисте життя. Це бажання натовпу відбирає у них єдині багатства: внутрішню сконцентрованість та тишу.  Наполеглива наукова праця забирала все особисте життя, доводилося багато в чому собі відмовляти. Марі навіть не змогла провести останні хвилини життя зі своїм батьком і ледве встигла на його похорони… Зовсім вибиває Марі з сил трагічна смерть чоловіка в 1906... На неї звалилось виховання маленьких дітей, турбота про забезпеченість,  обов’язок створити гідну лабораторію, як хотів її чоловік. Велике відкриття, світова слава, дві премії Нобеля - це досягнення Марі  Склодовської-Кюрі. Її праця викликала захоплення, а водночас ворожість й заздрість у оточуючих. Їй постійно докоряли її польським походженням, а в моменти, коли її досягнення звеличували Францію, навпаки називали “найчистішим представником французького генія ”, “ національною славою ”.

 Робота з радіоактивними речовинами сильно позначилася на здоров'ї Марії Кюрі. Спочатку вона перенесла важку операцію на нирках, потім у неї різко погіршився зір, з'явилися проблеми зі слухом, але Марі продовжувала жити на користь інших. Вона встановила вплив радіоактивного випромінювання на живу клітину і перша застосувала радіоактивність(еманація радію) в медицині. У роки першої світової війни організувала 220 пересувних рентгенівських установок для обслуговування госпіталів Франції. Марі працювала з радіоактивними речовинами не виконуючи заходів безпеки. Її показники крові відхиляються від норми, що не дивно, адже працюючи тридцять років з радієм, вона вдихала його еманацію. В грудні 1933 лікар ставить діагноз: злоякісна гостра анемія. 4 липня її серце перестало битись…  

Cтарша донька Марі Кюрі – Ірен Жоліо-Кюрі (1897–1956) стала гідною спадкоємицею і послідовницею своїх батьків. Вона народилася в Парижі, здобула свою освіту в Паризькому університеті (Сорбонні). Проте на декілька місяців перервала своє навчання, оскільки працювала медичною сестрою у військовому госпіталі, допомагаючи матері робити рентгенограми. Після закінчення війни Ірен Кюрі стала працювати асистентом-дослідником в Інституті радію, який очолювала її мати, а з 1921 р. почала проводити самостійні дослідження.  Перші її  досліди були пов'язані з вивченням радіоактивного Полонію — елементу,  відкритого її батьками понад 20 років тому. Оскільки явище радіації було пов'язане з розпадом атома, його вивчення давало надію пролити світло на структуру атома. Ірен Кюрі вивчала флуктуації, що спостерігалася у потоках альфа-часток, що викидалися, як правило, з надзвичайно високою швидкістю під час розпаду атомів Полонію. На альфа-частки, які складаються з 2 протонів і 2 нейтронів і, отже, є ядрами Гелію, як на матеріал для вивчення атомної структури вперше вказав англійський фізик Ернест Резерфорд. У 1925 р. за дослідження цих частинок Ірен Кюрі був присуджений докторський ступінь. Найзначніше з проведених нею досліджень почалося кількома роками пізніше, після того, як в 1926 р. вона вийшла заміж за свого колегу, асистента Інституту радію Фредеріка Жоліо. У 1930 р. німецький фізик Вальтер Боте виявив, що деякі легкі елементи (серед них Берилій і Бор) випромінюють потужну радіацію при бомбардуванні їх альфа-частками.

 Зацікавившись проблемами, які виникли в результаті цього відкриття, подружжя Жоліо-Кюрі (як вони себе називали) приготувало особливо потужне джерело Полонію для отримання альфа-часток і застосували сконструйовані Жоліо чутливу конденсаційну камеру, для того, щоб фіксувати проникну радіацію, яка виникала таким чином. Вони виявили, що коли між Берилієм або Бором і детектором розміщується пластинка речовини з високим вмістом Гідрогену, то спостерігається майже удвічі більший рівень радіації . Подружжя Жоліо-Кюрі пояснило виникнення цього ефекту тим, що проникна радіація вибиває окремі атоми Гідрогену, надаючи їм величезну швидкість. Незважаючи на те, що ні Ірен, ні Фредерік, не зрозуміли суті цього процесу, проведені ними ретельні вимірювання проклали шлях для відкриття в 1932 р. Джеймсом Чедвіком нейтрона — електрично нейтральної складової частини більшості атомних ядер. Продовжуючи дослідження, подружжя Жоліо-Кюрі зробили своє найзначніше відкриття. Бомбардуючи альфа-частками Бор і Алюміній, вони вивчали вихід позитронів (позитивно заряджених частинок, які в решті всіх відношень нагадують негативно заряджені електрони), вперше відкритих в 1932 р. американським фізиком Карлом Д. Андерсоном. Закривши отвір детектора тонким шаром алюмінієвої фольги, вони опромінили зразки Алюмінію і Бору альфа-частками. На їхнє здивування, вихід позитронів продовжувався протягом кількох хвилин після того, як було видалено полонієве джерело альфа-часток.

Пізніше Жоліо-Кюрі пришли до переконання, що частина Алюмінію і Бору в підданих аналізу зразках перетворилася на нові хімічні елементи. Більш того, ці нові елементи були радіоактивними: поглинаючи 2 протони і 2 нейтрони альфа-часток, Алюміній перетворився на радіоактивний Фосфор, а Бор — в радіоактивний ізотоп Нітрогену. Протягом нетривалого часу Жоліо-Кюрі отримали багато нових радіоактивних елементів. У 1935 р. Ірен Жоліо-Кюрі і Фредеріку Жоліо спільно була присуджена Нобелівська премія з хімії "за виконаний синтез нових радіоактивних елементів". У вступній промові від імені Шведської королівської академії наук К.В. Пальмаєр нагадав Жоліо-Кюрі про те, як 24 роки тому вона була присутня на подібній церемонії, коли Нобелівську премію з хімії отримувала її мати. "У співпраці з вашим чоловіком, — сказав Пальмаєр, — ви гідно продовжуєте цю блискучу традицію". У 1946 році  Жоліо-Кюрі була призначена директором Інституту радію. Крім того, з 1946 по 1950  вона працювала в Комісаріаті з атомної енергії Франції. Завжди глибоко стурбована проблемами соціального й інтелектуального прогресу жінок, вона входила до Національного комітету Союзу французьких жінок і працювала у Всесвітній Раді Миру. Та роки праці з радіоактивними елементами завдали великої шкоди здоров'ю Ірен, як і здоров’ю її матері. Вона захворіла на лейкемію. Це частково пов'язано з вибухом капсули з Полонієм на лабораторному столі.  Жоліо-Кюрі померла в Парижі 17 березня 1956 року.

Послідовницею М. Склодовської-Кюрі стала і її учениця, Маргарита Перей (19.10.1909 — 13.05.1975). Вона народилася  в Вільмомбле.  Закінчила Паризький університет (1929). З 1929 року працювала в Інституті радію в Парижі.  З 1949 - професор  Страсбурзького  університету. З 1958 — директор  відділу ядерної хімії Центру ядерних досліджень в Страсбурзі. Французький радіохімік, член Паризької АН з 1962 року. ЇЇ основні наукові роботи присвячені вивченню радіоактивних елементів.  В процесі очищення препарату Актинію Маргарита Перей відкрила (1939) ізотоп нового хімічного елемента, який спочатку назвала „Актинієм К”, але пізніше встановила, що елемент є передбаченим Д. І. Менделєєвим  елементом (№ 87).  Після Другої Світової війни висновки вченої підтвердилися, і вона запропонувала назвати елемент № 87 Францієм (Fr) на честь своєї Батьківщини. Її діяльність сприяла популяризації професії хіміка серед жінок.

У перших рядах хіміків, безсумнівно, знаходиться і Дороті Ходжкін, що народилася 12 травня 1910 року в Каїрі,  Єгипет. Її батько Джон Вінтер Кроуфут був археологом, тому сім'я постійно переїжджала в різні куточки світу — дитинство Дороті пройшло в Єгипті, Англії та Судані. Від батька Дороті успадкувала любов до історії та археології. Мати Дороті — Ґрейс Мері Кроуфут також активно допомагала Джону в його діяльності, окрім того Ґрейс була гарним ботаніком і у вільний час робила ілюстрації для зображення флори Судану. Саме від матері Дороті отримала гарні знання з ботаніки. Після закінчення Сомервілль-коледжу в 1932 році, Ходжкін отримала невелику  стипендію, яка разом з додатковою фінансовою підтримкою з боку тітки дозволила їй провести роботу в Кембріджському університеті з видатним фізиком Дж. Берналом. Бернал займався  кристалами стеролів, що було предметом її особливого інтересу. Через два роки вона повернулася в Сомервілль і залишалася там протягом усієї своєї професійної діяльності. Отримавши за допомогою Р. Робінсона субсидію на придбання рентгенівського апарату, Ходжкін продовжила аналіз стеролів. Дуже плідним в житті жінки виявився 1937 рік: вона отримує докторську ступінь і виходить заміж за Томаса Ходжкіна, сина оксфордського історика, нащадка Т. Ходжкіна (рак лімфатичної системи названий на його ім’я) і кузена фізіолога А. Ходжкіна. Через три роки після початку другої світової війни Ходжкін почала дослідження пеніциліну - антибіотика, відкритого в 1928 році А. Флемінгом. У часи війни, у цих ліках, виникла гостра потреба для лікування інфекційних захворювань, що викликаються бактеріями. Але оскільки хімічна структура пеніциліну була майже невідомою, не могло бути й мови про його масовий випуск. Маючи в своєму розпорядженні невелику групу помічників, Ходжкін почала вивчати пеніцилін  за допомогою рентгеноструктурного аналізу. Ще до закінчення роботи з пеніциліном (1949 рік), вона застосувала рентгеноструктурний аналіз і для вивчення вітаміну В₁₂, який запобігає анемії - потенційно смертельному стану крові. У цей час стають доступними електронні комп'ютери, що використовуються для обчислень. У 1957 році Ходжкін визначає структуру  вітаміну В₁₂, а в 1958 році її лабораторія переїжджає з розкиданих у різних місцях кімнат у сучасну будівлю, збудовану з урахуванням всіх вимог хімічної науки. "За визначення за допомогою рентгенівських променів структур біологічно активних речовин" в 1964 році Кроуфут-Ходжкін отримала Нобелівську премію з хімії. За п'ять років після отримання Нобелівської премії, Дороті Ходжкін встановила структуру інсуліну. Удостоєна численних нагород, Ходжкін була другою англійкою, нагородженою орденом "За заслуги", Королівською золотою медаллю, і золотою медаллю імені  М.Ломоносова. Вона забезпечувала фінансування Міжнародного кристалографічного союзу і була його президентом з 1972 по 1975 роки.

Кристалохіміком була і Оксана Іванівна Бодак (02.05.1942 –  25.10.2005). Оксана Бодак народилася в селі Поморяни  Золочівського району Львівської області в українській селянській родині. У 1959 р. вступила на хімічний факультет Львівського державного університету імені Івана Франка і після закінчення навчання у 1964 р. була скерована Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти на викладацьку роботу на кафедру неорганічної хімії. За 40 років праці в університеті О. Бодак пройшла шлях від асистента, доцента, професора (1984) до завідувача кафедри (1989). Читала різноманітні хімічні курси для студентів фізичного, біологічного і, звичайно, основний курс “Неорганічна хімія” для студентів хімічного факультету. За її участю підготовлено і опубліковано 20 навчально-методичних посібників і підручник “Основи загальної хімії”. У 1970 р. Оксана Бодак захистила у Львові кандидатську дисертацію “Дослідження потрійних систем церій-(нікель, кобальт, залізо)-силіцій і їх аналогів (фазові рівноваги, кристалічні структури і деякі фізичні властивості сполук)”, в якій вперше дослідила взаємодію компонентів у 50 потрійних системах, побудувала ізотермічні перерізи, встановила утворення і визначила кристалічну структуру 144 сполук, з яких сім належать до нових структурних типів.

У докторській дисертації “Взаємодія рідкісноземельних металів в потрійних системах”, захищеній у Києві в Інституті проблем матеріалознавства у 1984 р., провела ґрунтовний аналіз усіх відомих на той час подвійних та потрійних систем з участю рідкісноземельних металів; вперше дослідила 91 систему та встановила утворення і визначила кристалічну структуру понад 520 сполук. Відкрила ряд важливих кристалохімічних закономірностей утворення та будови інтерметалічних сполук. Зараз широко використовується запропонована О. Бодак систематика видів споріднення між окремими структурними типами та систематика способів взаємоперетворення структур. Про актуальність її наукових праць можна судити з дуже високого індексу цитованості; посилання на її наукові публікації знайдено більше як у 2500 статтях. Особливо цінною є ініціатива Оксани Бодак у налагодженні наукової співпраці зі спорідненими науковими установами багатьох країн, зокрема Росії, Польщі, Німеччини, Франції, Швейцарії, Італії, США. У 2000 р. Оксана Бодак одержала Почесне звання “Людина року”. За плідну і самовіддану працю, за трудові досягнення вона внесена до книги “Жінки України”.

Четвертою жінкою-хіміком, яка удостоїлась Нобелівської премії (2009 рік), і першою представницею слабкої статі, якій присуджено почесну винагороду з 1964 року є Ада Йонат. "Лауреатами стали: вчений з Великої Британії Венкатраман Рамакрішнан, американець Томас Стейц та ізраїльтянка Ада Йонат". Як повідомив Нобелівський комітет, робота цих вчених стала фундаментальною для наукового розуміння життя і допомогла науковцям знайти шляхи лікування антибіотиками  багатьох хвороб. Ада Йонат народилася в 1939 році в Єрусалимі в бідній сім'ї продавця овочів з недавніх репатріантів з Польщі.  Після передчасної смерті батька, коли Ада була ще дитиною, сім'я переїхала до Тель-Авіва. У 1962 році отримала ступінь бакалавра, а в 1964 році ступінь магістра наук в Єврейському університеті в Єрусалимі. У 1968 році за рентгеноструктурні дослідження одержала докторський ступінь в Інституті Вейцмана в Реховоті.  На даний момент Ада Йонат очолює Центр біомолекулярної структури ім. Елен і Мілтона Кіммельман при Інституті Вейцмана в Реховоті.

Автором більш ніж у 300 статей, 2 монографій, 80 патентів Росії і України, авторських свідоцтв є Цебренко Марiя Василiвна. Наукові інтереси Марiї Василiвни - розробка теоретичних основ i нових технологiй в отриманнi надтонких синтетичних волокон i фiльтр-матерiалiв. Марiя Василiвна народилася в сім’ї залізничника 31 липня 1940 року в селі Шандриголово Донецької області. У 1957 році вступила до Київського технологічного інституту легкої промисловості, який закінчила у 1962 році. У 1968 році захистила  кандидатську, а у 1985 році – докторську дисертацію. З 1988 року працює професором кафедри технології полімерів  та хімічних волокон КТІЛП. Американський інститут біографічних досліджень присудив їй в 2000 році звання "Жінка 2000 року", в 2002-2005 роках звання "Провідний інтелектуал світу" (одна з 500 чоловіків і жінок на земній кулі); у 2006 р. – "Велика жінка ХХІ століття".

Заключна частина

 Трагічні долі великих жінок – вчених викликають співчуття і смуток.

 Чи заслуговували вони такого життя? Адже більшість з них шукали своєї долі в чужих краях, без грошей, залишаючись самотніми, без рідних, друзів та підтримки. Самовіддано працюючи, вони втрачали повноцінне життя, здоров`я. Займаючись чоловічою роботою, вони забували про просте жіноче щастя. Здавалося б, світова слава і визнання - це те, чого вони прагнули, те,  що мало зробити їх щасливими, але популярність, навпаки, вносила негаразди в життя жінок. Чи були вони щасливими? Важко сказати, але мені здається, те, що їх пам`ятають, шанують, завдячують їм, і сьогодні є великою нагородою, є спокутуванням того, що вони втратили за життя. Як не дивно, але труднощі тільки загартовують характер багатьох жінок. Одна з них — Маргарет Тетчер, нині баронеса, екс-прем’єр міністр Великої Британії. Вона закінчила хімічний факультет престижного Самервілл-коледжу Оксфордського університету. Кажуть, що була здібним інженером-хіміком. Її королівська величність принцеса Таїланду Чалабхорн Махідол, молодша донька таїландського короля Бхумібола Адулядея і королеви Сірікат, що очолює дослідницький інститут в Бангкоку та є професором хімії в університеті Махідол. У колі наукових інтересів принцеси — хімія природних сполук. Нині цей напрям досліджень належить до розділу біоорганічної хімії.

 Важко повірити, що тільки 27% від загального числа наукових працівників у світі - це жінки. Цікаво, що найбільше жінок, що займаються наукою, живе в Південній Америці - 47%, в Африці - 29%, в Азії - 15%. У Європі 32% жінок зайняті наукою в державних установах, 18% - у приватних фірмах. За даними ЮНЕСКО серед нобелівських лауреатів тільки 2,4% складають жінки. Для того, щоб зацікавити жінок, що займаються наукою, ЮНЕСКО в 1998 році заснувало щорічні премії п'ятьом лауреатам за програмою "Жінки в науці". Премії присуджують у Парижі. Вперше цієї престижної премії була удостоєна в 2007 році доктор фізико-математичних наук інституту РАН м. Санкт-Петербурга  Т. Бірштейн. Вона займається вивченням полімерних систем, які сьогодні активно використовуються у виробництві поліестеру, тефлону, нейлону та інших матеріалів. Крім премій, компетентне журі визначає 15 молодих жінок-науковців для вручення стипендій з метою продовження ними своїх наукових робіт. Важко уявити світ на початку третього тисячоліття без активної ролі жінок усіх континентів і регіонів у всіх сферах людської діяльності. Недаремно на Всесвітньому саміті уряди всіх країн визнали, що "прогрес в інтересах жінок – це прогрес в інтересах усіх".

ПОСВЯЧЕННЯ УЧНІВ 7 КЛАСУ В «ЮНІ ХІМІКИ»

Ведучий 1: Доброго дня, дорогі учасники та глядачі!

Ведучий 2: Сьогодні у нас з вами свято - посвячення в хіміки.

Ведучий 1: Ми живимо у світі, який постійно змінюються. Сучасна людина сьогодні не може обійтися без хімічних знань.

Ведучий 2: Ви уже розпочали вивчення цікавої науки – хімії, яка творить справжні чудеса. А попереду у вас ще декілька років, протягом яких ви будете вивчати хімію і дізнаватися все більше і більше про хімічний світ сполук.

Ведучий 1: Зараз вам треба показати свої знання, продемонструвати те, що ви досягли за цей час. Беріть гарний настрій і виходьте на сцену.

(На сцену запрошуються учні сьомого класу.)

Ведучий 1: Сьогодні перед вами стоять непрості завдання, але вас чекає достойна винагорода – посвячення в юні хіміки.

Ведучий 2: Отож давайте розпочнемо.

Завдання 1.

Вам дається 5 хвилин протягом яких необхідно згадати хімічні елементи названі на честь учених, країн або міст.

(Учні дають відповіді, результати обговорюються)

Завдання 2.

Перед учнями розміщають хімічний посуд, а їх завданням є його назвати та розповісти для чого його використовують.

Ведучий 1: Але і цього недостатньо щоб стати справжніми хіміками? Адже в кабінеті хімії існують певні закони, яких обов’язково необхідно дотримуватись, інакше може трапитись біда. Як ви гадаєте, що це за закони? (Учні висувають припущення). Так, це правила техніки безпеки!

Завдання 3.

Дати відповіді на запитання:

1)                                       Що ви зробите, якщо на підлозі помітити розлиті рідини або розсипані тверді речовини?

2)                                       Під час заняття в кабінеті з коридору потрапляє дим і чути вигуки «Пожежа!», як ви вчините?

3)                                       Як правильно нагрівати пробірку?

4)                                       Скільки реактивів можна скуштувати під час одного заняття?

5)                                       Для чого дається інструкція до виконання лабораторної роботи?

(учні дають відповіді на запитання).

Ведучий 2: Ви молодці, але залишився ще один досить важливий момент. Вам необхідно дати клятву Хімії, тоді ви станете справжніми «Юними хіміками».

Клятва

Учні 7 класу урочисто присягаються:

•    гаряче любити уроки хімії й ніколи їх не прогулювати;

•  пам'ятати  хімічні  властивості  будь-якої речовини на Землі;

•    знати всі елементи періодичної системи Д. І. Менделєєва напам'ять;

•    порошкоподібні речовини не розсипати;

•    рідкі — не проливати;

•    газоподібні — не випускати назовні;

•    не витрачати даремно спирт у спиртівці;

• жити, вчитися й хімічити, як заповідав великий Д. І. Менделєєв.

Ведучий 2: Наше свято підійшло до завершення, дякуємо всім присутнім за увагу.

(На завершення учні сьомого класу дякують організаторам та виконують пісню на мотив  «ТРИ БЕЛЫХ КОНЯ»)

     Хімічні знаки в нас живуть у класі,

     А ми на них все косимо.

     Кажуть, їх запам'ятати просто,

     Кажуть, їх запам'ятати просто,

     А ми вчимо, вчимо, вчимо їх і вчимо.

     А ми вчимо, вчимо, вчимо їх і вчимо.

Приспів

     І живуть поміж нас

     і сміються із нас

     Алюміній, залізо і цинк,

     Альдегіди, спирти,

     вуглеводи й білки —

     Вся наука складається з них.

    

     А водень, кисень — це царі науки,

     Без них ми дня не проживем.

     Коли будемо летіти в космос,

     То їх з собою заберем.

     І полинемо ми, полинемо ми,

     На місяць, а може, на Марс.

     І, мабуть, тоді, і мабуть тоді

Весь Всесвіт узнає про нас.

ХІМІЧНЕ ПОЛЕ ЧУДЕС

На сцену виходять ведучі вечора.

Ведуча 1. Доброго вечора!

Ведуча 2. Сьогодні у нас незвичайний вечір цікавої хімії, а саме хімічне поле чудес присвячене металам.

Ведуча 1. Метали – це речовини, життєво необхідні кожній людині. Вони становлять переважну більшість простих речовин. Метали мають такі фізичні властивості: металевий блиск, колір, теплопровідність, електропровідність, пластичність, ковкість. Серед металів є такі, що оздоровлюють людей, і такі, що скорочують їм життя. Дорогоцінні метали служать ювелірними прикрасами.

Ведуча 2. Отож, розпочинаємо «Хімічне поле чудес». Сьогодні у нас беруть участь учні, які були активні протягом всього тижня хімії.

Ведуча 1. Запрошуємо учасників першого туру.

Три учні із зали підіймаються на сцену, сідають за окремими столами.

Ведуча 2. Оголошую завдання першого туру. Уважно слухайте! Цей елемент належить до рідкісних металів. Відкрив його у 1798 році француз Л. Вокелен. Оксид цього, металу називали «солодкою землею». В атомній промисловості його застосовують для виготовлення уповільнювачів нейтронів в атомних реакторах, використовують для виготовлення рентгенівських трубок. Цей метал відіграє важливу роль у розвитку сучасної техніки. Про який метал ідеться? (Берилій)

Учасники по черзі називають букви. Переможець першого туру запрошується на фінальну гру. Всі учасники туру нагороджуються призами.

Ведуча 1. На сцену запрошуються три учасники другого туру. Уважно слухайте завдання, і успіху вам. Один з найтвердіших металів. Має високу хімічну стійкість. Метал, що використовують у виробництві легованих сталей. Більшість сполук цього металу має яскраве забарвлення. За цю особливість його назва з грецької мови перекладається як «фарба».       (Хром)

Учасники другого туру нагороджуються призами, а переможця запрошують на фінальну гру.

Ведуча 2. Запрошую на сцену учасників третього туру і прошу їх зайняти свої місця. Слухайте завдання! Його Величність відомий з давніх-давен. Без нього було б неможливе життя, не було б цивілізації. Найпоширеніший на Землі метал. (Залізо)

Учасники третього туру нагороджуються призами. Переможця запрошують на фінальну гру.

Ведуча 1. Перед фінальною грою оголошую вікторину для глядачів.

1.    Яку негорючу речовину потрібно гасити? Не гашене вапно.

2.   Як обвуглити скіпку і цукор без вогню? За допомогою сірчаної кислоти.

3.    Що таке синій камінь? Мідний купорос.

4.    Що таке адський камінь? Ляпіс — хлорид срібла.

5.    Який спирт не горить?   Нашатирний.

6.    Яка речовина, зустрічаючись у природі у вигляді покладів, не становить особливої цінності, але, відкладаючись в організмі тварини, перетворюється на коштовне каміння?            Карбонат кальцію.

7.  Що являє собою піна, що утворюється, коли варять суп чи варення?           Білки, які зсілися.

8.  Чому вода не горить?  Тому, що вода вже оксид водню.

9.  Солі якого елемента є отрутою і одночасно зміцнюють організм?      Солі миш'яку.

10.         Що таке хімічне прополювання? Використання гербіцидів.

Ведуча 2. У фінал вийшли переможці першого, другого й третього турів. (Називає прізвища та імена учнів і класи.) Слухайте завдання. Він входить до складу порід і мінералів, цементу, кераміки, скла. Часто його називають будівельним. Що це за метал? (Кальцій)

Переможець отримує приз та запрошується до супергри

Ведуча (до переможця). Я запрошую вас на супергру. Ось завдання. На його виконання дається одна хвилина.

Його відкрили в саксонському мінералі лепідоліті творці спектрального аналізу німецькі вчені Бунзен і Кіргоф у 1860 році. Пізніше виявили в лікувальних водах джерел Шварцвальда. Застосовують в електроніці й автоматиці, в атомних реакторах і космічних кораблях. Це — метал червоних вогнів. Що це за метал? (Цезій)

Переможець нагороджується суперпризом.

Ведуча 1. Ми побували в царстві металів, поповнили знання про них.

Ведуча 2. Щиро вдячні вам за виявлені знання, винахідливість, кмітливість!

Ведуча 1. До нових зустрічей! Цікавих та змістовних, поглиблюючих ваші знання, заохочуючих вас вивчати найцікавішу науку – хімію!

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ СТІНГАЗЕТ

Зелена хімія — це філософія хімічних досліджень та інженерії, що закликає до створення продуктів та процесів, які дозволять мінімізувати використання та виробництво шкідливих речовин, речовин, які забруднюють навколишнє середовище. Метою зеленої хімії є зменшення забруднення та його запобігання вже на початку планування хімічних технологій тощо. Важливими принципами зеленої хімії є принцип економії атомів та проведення хімічних реакцій у воді для зменшення використання органічних розчинників.

Перші справжні парфуми з’явилися в Франції. Головним компонентом парфумів були мускус та амбра (воскоподібна речовина, яка утворюється в шлунку кашалота й добре розчиняється в спирті).

В античність кухонну сіль цінували дуже високо. В Африці за сіль купували рабів, золото, слонову кістку.

В ХІХ ст. в Європі були поширені соляні гроші – стандартні бруски кам’яної солі.

Деякі голозяброві молюски, захищаючись, виділяють зі своїх залоз сульфатну кислоту, яка впливає на шкіру та органи нападника.

В годуванні вовченят бере участь і вовк-самець. Просто в матері у молоці не вистачає необхідної для харчування вовків хлоридної кислоти.

У 1969 р. – сторіччя відкриття періодичного закону – система хімічних елементів уміщувала 103 елементи: ряд актиноїдів поповнився елементами № 97 Берклієм , № 98 Каліфорнієм, № 99 Ейнштейнієм, № 100 Фермієм, № 101 Менделєєвієм, № 102 Нобелієм і № 103 Лоуренсієм.

Після синтезу у  1964 р. 104-го елемента, названого Курчатовієм,  за властивостями подібного до 72-го елемента – Гафнію, остаточно доведена належність 7-го періоду до довгих.

Нині в періодичній системі хімічних елементів синтезовано останні елементи 7-го періоду – № 112-118.

Елементи № 112—118 ще не мають затверджених назв, їх називають за латинською назвою цифр, з яких складається їх номер: 112 – Унунбій («один-один-два»), 113 – Унунтрій, 114 – Унунквадій, 115 – Унунпентій, 116 – Унунгексій, 117 – Унунсептій  і 118 – Унуноктій.

У 1860-х рр. французький імператор Наполеон III запропонував винагороду тому, хто зробить хороший замінник вершкового масла, орієнтований на споживання збройними силами й нищими класами населення. Французький хімік Іполит Меж-Мурьє винайшов спосіб каталітичного затвердіння рідких жирів (рослинних жирів або жирів морських тварин), і назвав отриманий продукт «олеомаргарин» (назву потім було скорочено до назви продукту «маргарин»). Слово «маргарин» у перекладі з грецької означає «перламутровий». Тому ви завжди маєте враховувати, що маргарин – це ненатуральний продукт, бо утворюється в результаті хімічної реакції.

Коли й де виникло мистецтво варити мило – ніхто не знає. У багатьох народів світу є вираз: «Посипати голову попелом». У старі часи був такий звичай: у дні печалі та смутку на голови сипали золу, а на свята волосся змащувати жиром. Але бували дні, коли горе й радість ішли поряд, і тоді волосся покривалося непривабливою плівкою. Люди помітили, що таке волосся мити у воді краще, ніж зазвичай. Пізніше таку суміш жиру й золи почали кип'ятити в горщиках. Так було отримано перше мило, і сталося це 2 тисячі років тому.

У нашій країні трапляється рослина мильнянка, у коренях якої містяться органічні речовини сапоніни, що надають розчинам здатності пінитися, її називають мильним коренем і з давніх часів використовують для прання. У деяких країнах Південної Америки й Азії ростуть навіть дерева з мильними плодами.

Кораловий кальцій. Існує дуже багато районів на Землі, де жителі вирізняються завидним довголіттям. Одним з таких районів є острови Окінава і Токуносіма. Дослідження, проведені професором Кобаясі, підтвердили, що високі показники довголіття і здоров'я, властиві населенню цих островів, залежать від якості питної води. Тривалість життя на островах на 10-15 років вища, ніж по всій Японії. Люди, що живуть тут, рідко хворіють. Аналізи свідчать про те, що показник кальцію в питній воді міста Нага (префектура Окінава) найвищий не тільки в Японії, але й у світі. Оскільки острови знаходяться на коралових атолах, то питна вода фільтрується коралами й насичується йонами Кальцію. На думку професора Кобаясі, саме кальцій карбонат, який міститься в питній воді, сприяє нейтралізації зайвої кислотності організму, що є результатом уживання кислотних продуктів. З 2,5 тисяч видів коралів білі корали типу Санго, як свідчать аналізи, складаються з кальцію, магнію, калію, натрію та великої кількості життєво важливих рідкісних мікроелементів.

У природі існують місця, де вода має унікальні природні властивості. Виявлено прямий зв'язок між якістю питної води та тривалістю життя. У містечку Хунзакуд (Пакистан) мешкають довгожителі (середня тривалість життя – 120 років). Харчування в них скромне, просте: сухі абрикоси, злакові в натуральному вигляді, продукти переробки козячого та овечого молока, овочі. Воду п’ють джерельну. Але саме вода виявилася не зовсім звичайною. Мінерали в ній містяться не у формі йонів, а у формі колоїдів, причому негативно заряджених, а рідкі кристали настільки енергонасичені, що вода має поверхневий натяг 68 дін/см (звичайна вода має 75дін/см). Крім того, вона має негативний окисно-відновний потенціал і кристалічну структуру, оскільки утворюється в результаті танення льодовиків. Ця вода є дійсно чарівною, живою водою.

Етилен-шкідник. У багатьох країнах значна кількість врожаю пропадає через зів’янення плодів. Наприклад, у США кіль­кість зів’ялих, а отже, втрачених фруктів становить чверть усього врожаю. Причина цього полягає в тому, що фрукти під час дозрівання виділяють газ етилен, що сприяє їх дозріванню. Коли цього газу стає більше визначеної кількості, процес дозрівання набагато прискорюється як на дереві, так і у сховищі. Швидко дозрілий, а можливо, і вже зів'ялий плід приводить до швидкого дозрівання й навіть псування усього врожаю.

Американські фермери, рятуючи врожай від псування, користуються створеним кілька років назад пристроєм. Він являє собою картридж, заповнений калій перманганатом, що поглинає етилен і запобігає процесу зів’янення плодів.

Число Авогадро. У літературі число Авогадро нерідко порівнюють з кількістю волосся на головах людей усієї земної кулі. З огляду на те, що населення Землі становить понад 6 млрд чоловік, а на голові людини – 40 тис. волосинок, можна підрахувати, чи справедливе це порівняння.

 «Літаки-невидимки». Однією з найважливіших вимог до сучасних бойових літаків є малопомітність. Вона досягається за допомогою двох способів.  Перший полягає в конструктивній особливості планера, другий – в особливостях сплавів, з яких будується літак. Для втілення в життя останнього способу забезпечення малопомітності бойових літальних апаратів були залучені вчені, які працювали в галузі авіаційної хімії. Наприкінці 80-х ро­ків XX ст. було змодельовано й створено спеціальні сплави-композити з дюралюмінію, титана, спеціальних смол і пластичних мас у певній системній пропорції, що сприяють підвищенню рівня віддзеркалення променів радарів.

Інформація про створені ними матеріали до сьогодні тримається в режимі суворої таємності, а їхнє виробництво є дуже дорогим. Наприклад, американський винищувач п'ятого покоління Р-22 коштує 200 млн доларів.

Перли походять від арабського слова «зеньчуг». Перли – не камінь, складається в основному з арагоніту – вуглекислого Кальцію. Зароджується він у перлівницях – невеликих двостулкових раковинах. Це відбувається за умови, що під мантію молюска випадково потрапить піщина, осколок черепашки або паразит. Подразнюючи слизову оболонку, стороннє тіло змушує мантію молюска виділяти шари перламутру, що поступово вкрива­ють непроханого гостя. Через кілька років у мушлі утворюється кулька. Це і є перлина.

Життя перлини недовговічне. Вона «живе» 150-200 років, потім блякне, тьмяніє та перетворюється на пил. Якщо перли тривалий час зберігаються й не носяться, вони розсипаються. Під час тривалого зберігання відбувається виділення води, що міститься в перлах, тому вони висихають і розсипаються. Дотик до шкіри людини й перебування у вологому повітрі підтримує в них визначену кількість вологи.

З незапам'ятних часів перли добували в Індійському океані, у Перській затоці, а також у Жовтому й Червоному морях. Вилов перлів – дуже складна справа. Ризик опинитися в пащі голодної акули був такий великий, що добуванням примушували займатися злочинців, засуджених до смерті. Роль ката виконували акули.

Здавна перли добувалися й на Русі в Чорному морі.

Єгипетська цариця Клеопатра, що жила в І ст. до н. є., носила на мізинці каблучку з перлиною. Одного разу Клеопатра зняла її та поклала в келих. Марко Антоній, який повернувся після втрати флоту в бою з римським імператором Октавіаном, був украй засмучений. Він налив два келихи вина, не помітивши, що в одному з них лежала каблучка дружини. Вино було кисле улюблене вино Антонія. Для кращого втамування спраги в Єгипті його пили через тонкі, просвердлені коралові гілочки. Коли келихи були осушені, Клеопатра знайшла свою каблучку, але, на жаль, уже без перлини: вона станула в оцтовокислому вині.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1.                Біологія і хімія в школі: науково-методичний журнал / засн. М-во освіти і науки України, Академія педагогічних наук України (1995) ; голов. ред. О. Костенко – К. : «Педагогічна преса», 2006, № 1.

2.                Біологія і хімія в школі: науково-методичний журнал / засн. М-во освіти і науки України, Академія педагогічних наук України (1995) ; голов. ред. О. Костенко – К. : «Педагогічна преса», 2009, № 1-2.

3.                Біологія і хімія в сучасній школі: наук.-метод. журнал / голов. ред. Л. Величко – Х.: «Педагогічна преса», 2012, № 1-3.

4.                Буйністрович О. Ю. Хімія в кросвордах: Методичний посібник / О. Ю. Буйністрович. – Острозький РМК, 2012. – 17 с.

5.                Буринська Н. М. Хімія, 8 кл.: Підручник для серед. загальноосвіт. шк. / Н. М. Буринська. – К.: Ірпінь: ВТФ «Перун», 1998. – 160 с.

6.                 Василега М. Д. Цікава хімія / М. Д. Василега. – К.: Рад. шк., 1989. – 188 с.

7.                Задорожний К. М. Тиждень біології в школі. Випуск 7 / К. М. Задорожний. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 142 с.

8.                Маркова Н. В. Посібник (Тиждень хімії в школі) / Н. В. Маркова – Дунаївці, 2011. – 194 с.

9.                Педагогічний вісник: науково-методичний журнал / засн. управління освіти Хмельницької обл.. держ. адміністрації; голов. ред. А. В. Сваричевський – Хмельницький: «Майбуття», 1999, № 2.

10.          Тагліна О. В. Тиждень біології в школі / О. В. Тагліна. – Х.: Веста: Вид-во «Ранок», 2010. – 176 с.

11.          Хімія: науково-методичний журнал / заснований у серпні 2002 ТОВ «Видавнича група «Основа» ; голов. ред. К. Задорожний – Х.: «Основа», 2004, № 1-36.

12.          Хімія: науково-методичний журнал / засн. у серпні 2002 ТОВ «Видавнича група «Основа» ; голов. ред. Т. Гранкіна – Х.: «Основа», 2013, № 1-24.

13.          Віртуальний кабінет хімії // [Електронний ресурс]: http://chemistry8.at.ua

14.          Сайт вчителів хімії // [Електронний ресурс]: http://chemists.at.ua/

15.          Шоу-химия // [Електронний ресурс]: http://www.alhimik.ru/show/index.html

ЗМІСТ

Передмова……………………………………………………...…3

ЗАГАЛЬНА КОНЦЕПЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ТИЖНЯ ХІМІЇ….4

ДЕЯКІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ТА ПРОВЕДЕННЯ ТИЖНЯ ХІМІЇ В ШКОЛІ…….5

Цікаві досліди ………………………………………………..6

Стіннівки……………………………….….….….….….….....7

Конференції, семінари, усні журнали, диспути та дискусії.8

Конкурси, вікторини, шкільні свята та вечори…………….8

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ТИЖНЯ ХІМІЇ…………..9

Кросворди……………………………………………………..9

Подорож до країни «Хімляндії» …………………………...16

Вікторина «Взаємозв’язки хімії з іншими науками»……………………………………………..…….….………22

Диспут «Хімія – зло чи добро?»……………………………25

Конференція «Видатні жінки-хіміки»  …………………....30

Посвячення учнів 7 класу в «Юні хіміки»………………...48

Хімічне поле чудес………………………………………….50

Матеріали для створення стінгазет………….…….…….…53

СПИСОК ДЖЕРЕЛ……………………………………………..58